Родина Любові Леонтіївни

Завдяки Вашим донатам передали допомогу родині Любові Леонтіївни. Її донька прикута до ліжка через ДТП, чоловіка розбив інсульт, а сама вона бореться з важкою формою онкології. Разом ми зібрали для них 33 тисячі грн. За ці кошти уже купили найнеобхідніші ліки і засоби гігієни. На наступному тижні довеземо ще деякі препарати.
Зараз Любов Леонідівна в лікарні, але на свята лікарі обіцяють відпустити додому. Там її буде чекати також і Великодній кошик. Родина назвала нас «феями».

Володимир Григорович

68-річний Володимир Григорович має інвалідність 1-ї групи по зору - він майже нічого не бачить. "На одному оці зір я втратив ще у 2000 році. Працював будівельником. На роботі отримав травму. Але вони так по-хитрому зробили, щоб виробничу травму не оформляти, то в документах записали, що це було не на роботі. Одразу ніби і допомагали, і на лікарів гроші давали, а потім ні фірми, ні допомоги, ні зору", - розповідає Володимир Григорович.
Підлікувавшись, чоловік влаштувався працювати двірникам. А чотири роки тому втратив зір і на другому оці.

Ніна Семенівна

У 82-річної Ніни Семенівни проблеми з серцем – усі 4 клапани у неї неправильно функціонують.«Мене на операцію направляли в Амосова. Але я не змогла піти. Це дуже дорого. Звідки мені такі гроші взяти?», - говорить пенсіонерка.Все життя вона пропрацювала у сфері харчування, однак пенсію «заробила» таку, що заледве зводить кінці з кінцями. Близької рідні у неї уже не лишилося. «Син у мене помер, коли йому було 27 років. І чоловіка уже 6 років як немає. З того часу я живу сама. Препарати потрібні, щоб клапани відкривались і серце могло качати кров. Без ліків клапани просто закриються і серце зупиниться», - говорить жінка.

Володимир Анатолійович

Передали ліки та продукти 61-річному Володимиру Анатолійовичу. Чоловіку довелось перенести уже 3 інсульти.«Після 3 інсульту у мене ліву сторону паралізувало. Уже 6 років так живу», – розповідає чоловік.
Володимир Анатолійович намагається обходитись без сторонньої допомоги та це для нього геть не просто.
«В магазин я намагаюсь сам ходити. Якщо погода звісно хороша. З паличкою ходжу, то там по дорозі посиджу, так якось і доходжу. А якщо ожеледиця, я не виходжу нікуди. Не дай Боже післизнуся, мене не має кому підняти, а сам я не встану», – говорить пенсіонер.

Алевтіна Олександрівна

Алевтіна Олександрівна колишній пілот. Вона мріяла полетіти в космос та здоров’я не дозволило.
«Мене з космічної програми відрахували, бо у мене розвинулась фіброма голосових зв'язок. Я дуже засмутилася, але принаймні я літала. У мене 120 годин авіаційних польотів. Я дуже любила літати. Коли піднімалась в небо – це були найкращі хвилини мого життя», - розповідає Алевтіна Олександрівна.
Зараз жінка лишилася одна. Чоловік помер, а син ще в 2015 році пішов захищати Україну. З того часу він на передовій.
«Він хіба наскоком вдома буває. Коли десь поряд проїжджає, то забіжить. А так, я його майже не бачу», - говорить жінка. Вона б і сама хотіла допомагати Україні в боротьбі з агресією та здоров’я уже немає.

Василь Васильович

Передали ліки та лупу для 87-річного Василя Васильовича. Дідусь живе один і його мізерної пенсії ледве вистачає на оплату квартири та найнеобхідніше.
"Я більше двох тисяч грн за квартиру плачу. Лишаються копійки, за які дуже важко прожити", – розповідає Василь Васильович.
Замовляючи продукти, він часто просить взяти одну рибину, або ж одне яблуко чи цибулину. Йому доводиться економити на всьому, – говорить соцпрацівниця, яка допомагає дідусю з покупками. Сам Василь Васильович уже більше року на вулицю не виходив, адже, по-перше, йому дуже важко ходити, по-друге, він геть погано бачить. Коли наші волонтери минулий раз привезли йому продукти, він дуже просив лупу.
"Моя стара поламалась, а без неї я ж навіть інструкцію на ліках прочитати не можу", – говорить дідусь.

Любов Леонтіївна

66-річна Любов Леонтіївна розривається між боротьбою з онкологією та доглядом за лежачими донькою та чоловіком. В 11 років її дочку збила хлібовозка.«У неї був перелом бедра, ключиці, травма черепу. Від удару лопнули барабанні перетинки та були пошкоджені очні нерви. Слух відновився. За зір ми довго боролися та врятувати його не вдалось - Аня нічого не бачить. Через травму в головному мозку утворюються внутрішні гематоми. 7 років тому вона практично перестала ходити, а 5 років тому почались приступи епілепсії», - розповідає Любов Леонтіївна. Торік у їхню сім’ї постукали аж дві нові біди. У чоловіка сталося кілька мікроінсультів і діагностували хворобу Паркінсона. І на додачу до цього до Любові Леонтіївни повернулась онкологія. Вперше її прооперували в 2014 році – у неї був рак яєчників. Після 8 років сну хвороба прокинулась з новою агресивністю.

Кочубій Людмила Костянтинівна

Кочубій Людмила Костянтинівна народилась 3 січня 1936р.
Син Людмили Костянтинівни помер від страшної хвороби- раку головного мозку. Після смерті сина Людмила Костянтинівна пережила інфаркт та інсульт, жінка декілька днів пролежала у квартирі безпомічна, допоки сусіди та соціальні працівники не викликали поліцію та швидку допомогу. Нещодавно Людмила Костянтинівна перенесла операцію на очі, яка коштувала 21тис грн. Сама пенсіонерка не змогла зібрати такої суми і їй довелось позичити у друзів і на сьогодні вона має борги, які намагається виплачувати з мізерної пенсії.

Фонд "Тримай мою руку" допомагає з продуктами, організацією побуту та збором коштів на лікування.

Гудько Тоня Кузьмівна

Гудько Антоніна Кузьмівна 1932року народження.
Коли наші волонтери навідували цю життєрадісну пенсіонерку, то вони отримали купу позитивних емоцій, адже посмішка з її обличчя не сходила ні на хвилинку. Антоніна Кузьмівна все життя пропрацювала на цеху від заводу «Артем», де на шкідливому виробництві (робота з азбестом) вона заробила хворобу легень. Дітей у Антоніни Кузьмівни ніколи не було, а чоловік помер від інсульту 12 років тому. Тепер, ця завжди випромінююча світло та гарний настрій жінка, змушена проводити старість на самоті.

Фонд "Тримай мою руку" допомагає з продуктами та організацією побуту.

Бондар Лариса Миколаївна

Бондар Лариса Миколаївна народилась 1935року.
Її старша сестра має 92 роки і Лариса Миколаївна дала обіцянку, що повинна допомагати їй, хоча сама пенсіонерка має страшну онкологічну хворобу. Дітей у Лариси Миколаївни ніколи не було. Все життя жінка пропрацювала на заводі «Артем» і сьогодні отримує мізерну пенсію.

Шушковська Наталія Володимирівна

Шушковська Наталія Володимирівна 1950р.н.
Ця сильна жінка перенесла 2 інсульти та все рівно змогла встати на ноги і самотужки пересувається по своїй квартирі. На вулицю жінка не виходить уже декілька років, адже мешкає на останньому поверсі 6-поверхового старого будинку, в якому відсутній ліфт. Також пенсіонерка має проблеми з нирками. Наталія Володимирівна працювала на станції переливання крові і є почесним донором міста Києва. Своїм добром пані Наталія врятувала не одне життя, тепер час допомогти їй.

Фонд "Тримай мою руку" допомагає з продуктами та організацією побуту.

Скандинавська ходьба

Усе для здоров’я наших підопічних! Від сьогодні у пенсіонерів буде більше можливості займатися спортом. Благодійний фонд «Тримай мою руку» закупив нові спортивні палки для секції скандинавської ходьби, яка діє при Територіальному центрі соціального обслуговування Шевченківського району міста Києва.
«Ми не вперше допомагаємо розвивати спортивні осередки для пенсіонерів при соцслужбі. Раніше, ми уже купували палки для відкриття секції скандинавської ходьби в Деснянському районі Києва. Чим більше якісного інвентарю буде в спортивних секціях – тим більше пенсіонерів зможуть зайнятися ходьбою», – розповідає директорка благодійного фонду «Тримай мою руку» Юлія Сташків

Відкрито секцію скандинавської ходи

Профілактика краще лікування. Благодійний фонд «Тримай мою руку» спільно з соцслужбою відкрили секцію скандинавської ходьби для літніх людей. Ми закупили 6-ть пар спеціалізованих палок для ходьби та допомогли організувати урочисте відкриття. Тепер пенсіонери щотижня зможуть практикувати цей унікальний вид спорту. Секція працюватиме на базі Територіального центру соціального обслуговування Деснянського району міста Києва.
Доведено, що при відсутності протипоказань така ходьба суттєво поліпшує здоров’я літніх людей. Вона покращує роботу серця, нормалізує тиск, підвищує гнучкість і рухливість тіла. При регулярній фізичній активності поліпшується робота суглобів, зміцнюється мускулатура. Також ходьба покращує координацію руху та стійкість ходи, що зменшує ризик травмування.

Допомога деокупованим селам Харківщини

Передали чергову допомогу деокупованим селам Харківщини. Там, без перебільшення, люди живуть на межі гуманітарної катастрофи. Окупантів хоч і вибили та вони продовжують нещадно обстрілювати прикордонні села.
Більшість людей змушені були покинути свої оселі і поїхати хто до родичів, хто винаймати житло. Але чимало жителів продовжують виживати в прифронтових селах без світла, води і зв’язку. Переважно це літні люди, яким найтяжче покидати свої домівки.

Сім'ї були в с. Перемога навіть під час найважчих боїв

Комусь не було куди поїхати, а хтось на свій страх і ризик вирішує лишатись в рідному домі. Це відео про те, як доводиться виживати цивільним у фронтових населених пунктах.
В селі Перемога, що на Харківщині, практично не лишилося вцілілих будинків та ці сім'ї були тут навіть під час найважчих боїв.

Допомога жителям с. Перемона на Харківщині

Потрощені будинки, понівечені долі, обірвані життя… Війна забрала в цих людей надто багато. Селом Перемога, що у прикордонні Харківщини, вона пройшлася наче катком, знищуючи все на своєму шляху.
Благодійний фонд «Тримай мою руку» привіз допомогу постраждалим жителям населеного пункту, як тільки в нього дозволили в’їзд волонтерам.
Дивіться у відео як зараз виглядає колись доглянуте та охайне село і що говорять ті, кому довелось пережити окупацію та бойові дії.

Ми доставити допомогу в с. Перемога на Харківщині

Довгий час через село проходила лінія фронту. Більшість людей, які тут жили, погодились евакуюватись, а ті, що лишились розповідають як під обстрілами гинула худоба, а від фосфору палала зелена трава. Через безпекову ситуацію в’їзд в населений пункт аж до цього часу був заборонений усім, крім місцевих жителів.
«Наш благодійний фонд надавав раніше допомогу жителям сусідніх сіл і ми знали, яка тяжка ситуація в Перемозі. Як тільки нам повідомили, що в село дозволили в’їзд волонтерам, ми одразу відправились туди, щоб доставити продукти харчування і ліки», - розповідає директорка благодійного фонду «Тримай мою руку» Юлія Сташків

Як оговтуються села на Харківщині

Убивчі снаряди, шок і чужа армія – ці люди потрапили під окупацію в перші дні війни. У більшості з них знищені або дуже серйозно пошкоджені будинки. Благодійний фонд «Тримай мою руку» відвіз продуктову допомогу потерпілим від бойових дій жителям деокупованих сіл Харківщини.
Люди розповідають, як окупанти вишуковували атошників, як відбирали телефони, крали автівки, меблі та унітази. Вони пекли млинці з запасів борошна, рятувались у погребах від регулярних обстрілів, а дехто просто молився, адже через вік і слабке здоров’я навіть не міг спускатися в укриття.